Напевно, ми не забудемо цей день ніколи, бо він зруйнував не один стереотип, відкрив очі на реальні проблеми, дозволив поставити себе на місце іншої людини та просто сприяв переосмисленню низки наших переконань та бачень.
Вчора, 21 серпня, працівники департаменту молоді та спорту спільно з працівниками Луцький міський молодіжний центр та партнерами з Патрульна поліція Волинської області мали можливість пройти довготривалий практичний інтенсив з питань безбар'єрності. Ми щиро вдячні Євген Сивопляс за менторство протягом усього складного, сповненого викликів, дня.
Розпочали ми набувати свій важливий досвід з користування кріслом колісним. Частина учасників та учасниць долали маршрут від Волинської обласної клінічної лікарні до КЗ "СДЮСШОР плавання ЛМР" саме на кріслах колісних, тоді як другим етапом стала хода з тростинами та масками (спробували себе у ролі незрячої людини) та закінчили третім етапом - використання милиць, оскільки одна нога кожного учасника була загіпсована. А по ходу додавалися ще й завдання "із зірочкою": незрячій людині купити у аптеці необхідний товар, а людині на милицях - придбати "невеликий споживчий кошик" у супермаркеті, включно з користуванням кошиком, оплатою товарів на касі самообслуговування та доставкою товару до місця призначення. А маршрут був неабиякий, адже останній етап тривав від центру міста (ЦУМ) і аж до Центрального парку (Луцький міський молодіжний центр, колишній іподром).
Сказати, що кожен з етапів був складним - не сказати нічого. Це справжній виклик як фізичним силам та витривалості, так і психологічній загартованості.
"Поставити себе на місце іншої людини та подивитися на проблеми та виклики саме її/його очима" - ось головне завдання та меседж заходу. Здається, що це вдалося нам на всі 100%. Усвідомити, що на кожному кроці на людину з інвалідністю чекає тисячі небезпек, незручностей, викликів, проблем. Що впоратися без сторонньої допомоги - надзвичайно складно. Ми часом зовсім не замислюємося про факт існування чи відсутності певної умови як неважливої чи другорядної, але для когось це питання життя, здоров'я, комфорту.
Один з учасників ходи (людина з ампутованою кінцівкою) вчора сказав: "Часом і хочеться кудись вийти, розвіятися, але як згадаю маршрут та купу викликів для його подолання - то вже і не сильно хочу цього"...
Кожному та кожній з нас варто замислитися як і чим ми можемо бути корисними, спробувати краще зрозуміти людей з інвалідністю, їх потреби, бажання, а якщо від нас залежить створення умов для їх комфортного життя- то це в декілька разів підвищує важливість та відповідальність.
Після завершення всіх етапів учасники та учасниці мали можливість зібратися разом на спільну рефлексію. Учасники акції поділилились власними враженнями, відчуттями та тим, які труднощі стали для нього/неї найбільшим викликом. Це була щира розмова, у якій кожен зробив для себе висновки: хтось зрозумів, наскільки важливою є елементарна доступність у місті, хтось відчув силу підтримки команди, а хтось усвідомив, що навіть дрібні кроки у напрямку безбар’єрності можуть змінювати життя інших людей на краще.
Дякуємо ГО "Зруш скелю", пану Євгену та його команді за ініціативу та підтримку заходу. І, звісно, за всю ту важливу роботу, яку вони провадять з організації та впровадження принципів безбар'єрності у щоденне життя кожної людини.